АЛЬТЕРНАТИВНІ ТЕХНОЛОГІЇ НАВЧАННЯ

Технологія  вільної  праці (С. Френе)

 Френе Селестен (1896-1966) - видатний французський педагог.

Класифікаційні параметри технології

 За рівнем застосування: загальнопедагогічна.

 За основним фактором розвитку: біогенна + соціогенних.

 За концепцією засвоєння: асоціативно-рефлекторна.

 За характером змісту: виховує + навчальна, світська, гуманістична,  загальноосвітня.

 
      За типом управління пізнавальною діяльністю: система малих груп. 

  З організаційних форм: альтернативна. 

  За підходу до дитини: антропоцентрическая. 

  За переважаючим методом: проблемна, розвивається самостійно.
      За категорії учнів: масова.

  Цільові орієнтації: всебічне виховання. 

Концептуальні положення:

-         Навчання - процес природосообразной, проходить природно, відповідно до розвитку; враховуються особливості віку і різноманітність здібностей дітей.

-         Відносини між дітьми та ціннісні орієнтації у їх свідомості є пріоритетом навчально-виховного процесу. 

-         Суспільно-корисна праця на всіх етапах навчання.

-         Велику увагу шкільному самоврядуванню. 

-         Цілеспрямовано побуждается емоційна та інтелектуальна активність дітей. 

-         Використовуються нові матеріальні засоби навчання і виховання (друкарня, рукописні навчальні посібники).

Особливості організації:

  У школі Френе: 

-         Немає навчання, а є вирішення проблем, проби, експериментування, аналіз, порівняння; 

-         Немає домашнього завдання, але постійно задаються питання - вдома, на вулиці, у школі;

-          Немає уроків від дзвінка до дзвінка; 

-          Немає оцінок, але відзначаються особисті просування - через взаємооцінювання дітей та педагогів;

-          Немає помилок - бувають непорозуміння, розібравшись у яких спільно з усіма, можна їх не допускати; 

-         Немає програм, але є індивідуальні та групові плани; 

-         Немає традиційного вчителя, але вчать самі форми організації спільної справи, проектовані педагогом спільно з дітьми;

-          Педагог нікого не виховує, не розвиває, а бере участь у вирішенні спільних проблем;

-          Немає правил, але класом правлять прийняті самими дітьми норми співжиття; 

-         «Ні»повчальній дисципліні,але дисциплінує саме відчуття власної та колективної безпеки та спільного руху;

-         Немає класу в загальному сенсі, а є дитячо-доросла спільнота. 
Особливості методики 

      Метод проектів. Група вибудовує колективні проекти, які обговорюються, приймаються, вивішуються на стінах (це мегут бути будь-які, навіть найфантастичніші плани). Педагог втручається тільки тоді, коли проекти порушують свободу інших. У процесі виконання проекту кожен учень може виступити по відношенню до іншого в якості вчителя. 
Клас - відкрита для спілкування та участі інших система: діти запрошують до себе, самі ходять до інших, переписуються, подорожують. Заохочуються кооперація і співробітництво, але не конкуренція і змагання. 
          Самоврядування. У школі створюється кооператив, на чолі якого стоїть виборна рада, керівний самоосвітою учнів. Процедура підбиття підсумків спирається на хлоп'яче самоврядування і самоорганізацію і відбувається регулярно: у молодших щодня, у старших - рідше, у міру потреби. 
         Культ інформації. Важливо мати знання, але ще важливіше знати, де і як їх добути. Інформація мається на книгах, аудіовізуальних і комп'ютерних засобах, перевага віддається особистому спілкуванню з власником інформації. 

             Самовираження особистості дитини також пов'язане з інформацією: діти пишуть вільні тексти-твори, самі роблять друкарський набір, виготовляють кліше, видають книжки. 

           Письмова мова та навички читання формуються на основі дитячих вільних текстів, які кожна дитина пише і публічно читає. Клас вибирає «текст дня», фіксує його, і всі переписують цей текст, при цьому кожен може внести свої доповнення і «редакторську» правку. 

           Підручники в школі замінені особливими картками, що містять порцію інформації, конкретне завдання абоконтрольні питання. Учень вибирає для себе певний набір карток (індивідуальну програму навчання).

            Френе створив прообраз програмованого навчання - навчальну стрічку, до якої прикріплялися послідовно картки з інформацією, з вправою, питанням або завданням і контрольним завданням. Кожен складає з допомогою вчителя індивідуальний тижневий план, в якому відображаються всі види його роботи.

            Культ праці. У школі створюється шкільний кооператив, членами якого є всі учні. У режимі дня передбачена робота в майстернях, саду, оборі. Кооперативом керує виборний рада, раз на тиждень проходить загальні збори.

                 Велику увагу приділено гласності. Кожен заповнює чотири колонки спільного листа-газети: «Я зробив», «Я хотів би», «Я хвалю», «Я критикую». 

              Культ здоров'я. Турбота про здоров'я дитини включає заняття, пов'язані з рухом, фізичною працею, вегетаріанський режим, методики натуральної медицини; вища планка тут - гармонія відносин з природою. 

          Примітка. Свої практичні рекомендації С. Френе адресував малокомплектної сільської початкової школи. Проте ідеї, пафос боротьби з рутиною і відсталістю традиційної системи навчання роблять технологію Френе актуальною для всіх видів навчальних закладів. 

           Проектна технологія

         Проектну систему навчання розробили в 20-ті рр. XX ст. американський педагог Дж. Дьюї та його послідовник В. Кілпатрик.

          Проектна технологія потребує використання педагогом сукупності дослідницьких, пошукових, творчих методів, прийомів, засобів.

           Отже, суть проектної технології — стимулювати інтерес учнів до певних проблем, які передбачають володіння певною сумою знань через проектну діяльність, а саме:

·        розв'язання однієї або цілої низки проблем;

·        показати практичне застосування надбаних знань — від теорії до практики.

        Саме метод проектів стає інтегрованим компонентом розробленої і структурованої системи освіти. Проте суть його залишається незмінною – поєднання академічних знань з прагматичними. Метод проектів стимулює інтерес школярів до певних проблем, а це передбачає оволодіння певною сумою знань і допомагає побачити практичну цінність набутих знань .

               Метод проектів надає вчителеві широкі можливості для зміни традиційних підходів до змісту, форм і методів навчальної діяльності, піднімаючи на якісно новий рівень всю систему організації процесу навчання. Він може знайти застосування на будь-яких етапах навчання, у роботі з учнями різного віку, здібностей і під час вивчення матеріалу різного ступеня складності. Метод легко адаптується до особливостей викладання практично всіх навчальних дисциплін.

             Отже, проект — це цільовий акт діяльності, в основі якого лежать інтереси учня.

          Основні вимоги, які висуває проектна технологія:

1.   Наявність значущої в дослідницькому, творчому плані проблеми, що потребує інтегрованих знань, дослідницького пошуку для її розв'язання.

2.Практична, теоретична, пізнавальна значущість передбачуваних результатів.

3.Структурування діяльності відповідно до класичних стадій проектування.

4.Використання дослідницьких методів.

5.Моделювання умов для виявлення учнями навчальної проблеми: її постановка, дослідження, пошук шляхів розв'язання, експертиза та апробація версій, конструювання підсумкового проекту, його захист, корекція та впровадження.

6. Самодіяльний характер творчої активності учнів.

         Результати проектів мають бути матеріальними, тобто відповідно оформленими — відеофільм, альбом, газета, посібник, альманах тощо.

      Ефективність проектної технології залежить від підготовчої діяльності вчителя, який повинен:

1) заохочувати учнів до такої діяльності на основі вільного вибору кожного;

2) створити умови для розвитку теоретичних,  дослідницьких, пошукових, креативних здібностей учнів;

3)    створити «поле» для розкриття обдарованості кожного учня.

     Проект може бути:

-          монопредметним,

-          міжпредметним,

-          надпредметним.

      За кількістю учасників проекти поділяються на:

-          особистісні,

-          парні,

-          групові.

       Ця педагогічна технологія зорієнтована на застосування фактичних знань та набуття нових (часто шляхом самоосвіти) і є прикладом поєднання урочної та позаурочної діяльності. Тема проекту завжди є чимось більшим, ніж навчальні завдання.

            Технологія «Майстерня» - це одна з основних навчальних, розвиваючих і виховуючих форм.

     Педагогічна майстерня - це продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності по проектуванню, організації і проведенню навчального процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для учнів і вчителя.

   Основні принципи: 

-         ставлення вчителя до учня як до рівного; 

-          не просте повідомлення знань як незаперечних істин, а самостійне "будівництво" знання учнем за допомогою критичного мислення до інформації, що вивчається, самостійність вирішення творчих завдань;

-          вміння працювати в команді; 

-         критичність мислення; 

-         виступ у ролі лідера. 

Поєднання індивідуальної та колективної роботи створює атмосферу співробітництва, взаєморозуміння.

            ДАЛЬТОН-ТЕХНОЛОГІЯ грунтується на принципах свободи, самостійності, співпраці. Реалізується ця технологія через систему індивідуальних творчих завдань (дальтон - завдання), лабораторну роботу (індивідуальна і колективна навчально-пізнавальна самостійна діяльність), створення атмосфери довіри, відповідальності, 
успіху.

       Вихідні ідеї:

-         Принцип свободи;

-         Принцип самостійності;

-         Принцип співробітництва.

 Принцип свободи

Свобода - це право вибору учнем предмета, теми, партнера, джерел знань, темпу, форм і способів роботи.

 Принцип самостійності

Самостійність - це вибір учнем рівня самостійності пізнавальної діяльності і маршруту свого розвитку, самостійність дій прийняття рішення і відповідальності за цей вибір.

 Принцип співробітництва

Співробітництво - це вибір форми навчально-пізнавальної діяльності:

         -     індивідуальної,

-          парної,

-          в малій групі.

Учень має право звертатися за допомогою до кого завгодно:

-         учням,

-         батькам,

-         учителю.

 Форми реалізації

    Ідеї  Дальтон-технології  реалізується через Дальтон-план, що  

     включає:
         -      завдання;

-          лабораторію;

-          «будинок».

 Завдання складають змістовну основу технолог

                                       Вимоги до завдань:

1)    Охоплюють достатній обсяг навчального матеріалу;

2)    Чітко формулюється мета завдання, а значить і результат його виконання;

3)    Повинні носити творчий характер, бути зрозумілими і цікавими учня;

4)    Носять рівневий характер;

5)    Завдання розраховане на можливість учня самостійно впоратися з ним;

6)    У завданні даються вказівки, література, строки виконання;

7)    Завдання передбачають різні форми їх виконання, можливість співпраці з іншими;

8)    Передбачається можливість для обліку, самоконтролю і контролю;

9)    Зміст завдання передбачає попереднє і наступне обговорення.

10)           Виконання завдання не тільки перевіряється учителем індивідуально у кожного учня, а й дається перевірочна робота для всіх;

11)           Саме результати цієї роботи і оцінюються.

          Лабораторія- це час у розкладі учня, відведений для самостійної роботи над завданням, а також для участі в навчальних заняттях.

     Будинок - це умови, наближені до домашніх :

    -    наявність місця, де учневі комфортно працювати;

    -    свобода вибору, з ким виконувати роботу;

    -    наявність групи консультантів

            Форми  реалізації Дальтон - плану:

-         Класне навчальне заняття;

-         колективний урок;

-         лабораторне заняття;

-         конференція.

Результати Дальтон - технології:

-         Розвиток пізнавальної самостійності учня, навичок співпраці, оволодіння дослідницькими вміннями;

-         Зниження перевантаження учнів за рахунок засвоєння з інтересом в умовах індивідуального темпу роботи;

-         Особистісний розвиток за рахунок збагачення соціальним досвідом інших учнів та дорослих.

                Кейс-технологія  заснована на наданні навчальних освітніх інформаційних ресурсів у вигляді спеціалізованих наборів навчально-методичних комплексів, призначених для самостійного вивчення (кейсів) з використанням різних видів носіїв інформації.

               Застосовуються телекомунікаційні засоби для забезпечення контактів учнів  з викладачем та членами навчальної групи, а також для забезпечення їх додатковими інформаційними ресурсами. Істотна роль відводиться організації очних занять (консультацій) у складі групи учнів і індивідуально, проводяться  викладачем – консультації.

                    Основними етапами кейс-технології на уроках:

1)  підготовка і надання вчителем навчально-методичного матеріалу з досліджуваної теми кожного учня;

2)  планомірна та послідовна робота з учнями з опрацювання кожного питання теми, що передбачає самостійне вивчення дитиною окремих питань, так і роботу в класі або індивідуальні консультації;

3)   обов'язкове узагальнення досліджуваної теми вчителем, виявлення прогалин у вивченні окремих питань теми та їх усунення;

4)  діагностика по закінченні вивчення теми або розділу.

                          ПОЗИТИВНІ СТОРОНИ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЇ:

1)  учень бачить відразу весь обсяг матеріалу, який необхідно знати по даній темі;

2)  навіть у разі хвороби дитина бачить пропущені їм питання і може попрацювати над ними самостійно;

3)  дитина може планувати час роботи над даною темою;

4)  у частини учнів з'являється бажання підготуватися до узагальнюючого уроку як можна краще, з тим, щоб виступити в ролі консультанта для однокласників, що неодмінно оцінюється вчителем;

5)  до кінця навчального року в учня набирається повний набір навчально-методичних матеріалів по всім вивченим за рік темам, який він може використовувати для повторення і підготовки до іспитів.

         Інтернет-технологія заснована на використанні глобальних і локальних комп'ютерних мереж для забезпечення доступу учнів до інформаційних освітніх ресурсів і для формування сукупності методичних, організаційних, технічних і програмних засобів реалізації та управління навчальним процесом незалежно від місцезнаходження його суб'єктів.
             Важливим етапом в реалізації Інтернет технології є наявність автоматизованого електронного сервісу, що забезпечує можливість постійного віддаленого доступу до навчально - методичних матеріалів, отримання поточної інформації про процес навчання, (off - line) спілкування з викладачами - консультантами і т. д.